Складності психології

     На початку навчання психологію я не вважала навіть наукою, аргументуючи цю позицію різноманіттям теорій, які,  попри власну суперечливість, займають центральні позиції. Як ми можемо щось дослідити, якщо є не 2 шляхи, а сотні/ тисячі, які часом переплітаються (зазвичай тоді, коли це зручно досліднику), а періодами знаходяться на протилежних полюсах. І людина опиняється у зарослих хащах вседоступних теорій. 

     А студенти/і не тільки, пишучи свої курсові, магістерські, наукові праці, з різних клаптиків зшивають таку-сяку роботу, яка не обов’язково за змістом несе якусь новизну, але неодмінно повинна відповідати «викрійці», що надають у навчальному закладі. 

       Та все ж користь від цього знання, дисципліни, науки тощо я спостерігаю.

Особливістю і складністю психології як науки є те, що предметом (що вивчається?) і суб’єктом (хто вивчає?) є сама людина.

  Юлія Борисівна Гіпенрейтер у першій главі своєї книги  "Введение в общую психологию"  наголошує, що людина, вивчаючи психологію, пізнає власний внутрішній світ, особливості прояву пізнавальних процесів, емоційних станів, а, отже, не може залишатися на тому рівні, який їй був характерний до цього знання. Пізнаючи, вона змінюється, і цей процес не може бути статичним.

«…Практические результаты от развития психологии должны стать не только несоизмеримо значительнее результатов любой другой науки, но и качественно другими. Ведь познать нечто — значит овладеть этим “нечто”, научиться им управлять».

«…Психология уже сейчас накопила много фактов, показывающих, как новое знание человека о себе делает его другим: меняет его отношения, цели, его состояния и переживания».

«…При этом надо особенно подчеркнуть, что, познавая себя, человек будет себя изменять».

Також у перших главах Гіпенрейтер підкреслює, що психологія – це не обов’язково академічна дисципліна, де вивчаються десятки предметів і пишеться сотні наукових статей. Вона виділяє і «житейську» психологію, яку кожна конкретна людина вивчає на основі свого унікального попереднього досвіду.

Зустрічала персон, які яро заперечують будь-яку користь психології, навіть відстоюють її шкідливість. Але варто зауважити, що навіть вони використовують психологічні знання, просто підмінюють самі поняття, суть від чого не змінюється. Адже «житейська» психологія – це і є певна мудрість, сукупність уявлень, переконань, поглядів, вражень, які накладають свій відбиток на особистість. Всі великі психологи не обов’язково мають відповідний  папірчик. Також як і диплом не може бути свідченням професіональності.  Великі психологи - це люди, які можуть вислухати, підтримати, побути поряд не заради власних корисливих цілей, а з метою допомогти. Але потрібно памятати, що допомагати - теж мистецтво, якому треба вчитися ;)