Дуже важливо підходити до процесу консультування,
спираючись на сформований фундамент: як науковий (відповідна течія чи їх сукупність),
так і світоглядний.
Колись я була нетривалий час пов’язана з людиною, яка
називала себе християнином. Коли виникали певні суперечки щодо таких
абстрактно-філософських питань як світобудова, поняття краси та добра, відваги
та боягузтва тощо, то ця персона наводила аргументи, які не базуються на її
світогляді, ба більше, - протирічать йому.
Формулювання, що «наша віра – то одне,
а наука і наукові міркування – то зовсім інше», на мою думку, є неадекватним,
таким, що розщеплює, шизофренічнім. Воно виконує свою функцію – дає ілюзорний
спокій, який пов'язаний із сучасними тенденціями плюралізму (все відносно, роби, що
хочеш, лише не порушуй закон).
Коли наш
світогляд/віра не суперечать нашому
науковому мисленню, тільки тоді спостерігається справжня, здорова цілісність, усвідомленість
себе та свого місця у житті, в світі, що для консультанта є першорядним як для спеціаліста.
