дитина: дві концепції

Частенько чую слова про те, що маленька дитина – чистий аркуш паперу. Думаю аналогія зрозуміла і пояснювати її не має сенсу. Зовсім недавно нарешті придбав книгу Януша Корчака “Дитя людське” (тішусь як дитя) і ось на перших сторінках знаходжу такі слова:

“дитина — це пергамент, щільно заповнений дрібними ієрогліфами, ти зумієш прочитати лише частину цих записів, а деякі зможеш стерти або тільки закреслити й заповнити власним змістом” (ст 12) 

 

Ця концепція виглядає ближчою до реальності. Звісно і в першій цитаті є частина правди, адже від того, що ми як батьки вкладаємо в дитину залежить багато. Але жодну дитину не можна і не варто розглядати як повністю чистий лист. В кожної є те, що вона успадкувала від мами і тата, а є і те, що притаманно лише їй — новій людині. Одним словам концепція описана Янушом Корчаком мені видається більш реальною. Як він гарно зауважив, щось ми прочитали (приміром здібності і допомогли розвити змалечку), а щось так і не зрозуміли в нахилах та характері малечі; зрештою якусь частину закреслили і написали власну історію...

Будьмо уважні до того, що кажемо чи чинимо по відношенню до наших дітей. В будь-якому разі ми несемо шалену відповідальність і нехай Господь Бог додасть нам мудрості чинити потрібне і не чинити непотрібне.

Сергій :)