Що таке психотравма?

Будь-яка психологічна травма пов’язана із зменшенням ресурсів, завдяки яким людина справляється із щоденними трудностями, ситуаціями, які вимагають відповідального рішення і, певною мірою, визначають подальшу долю людини.

Серед таких ресурсів можемо виділити наступні:

• Соціальні: сім’я, друзі, релігійна громада, колектив тощо;
• фінансові;
• матеріальні: дах над головою, їжа, одяг і т.д.;
• медичні: психосоціальна допомога, медична допомога;
• духовні: віра, церква, образ Бога, молитва тощо.                                                               Чим менше ресурсів, тим вищий ризик отримання травми.

Що таке психологічна травма? 

       Насамперед, це є результат ситуації, події, що є значимою для людини і пов’язана з руйнуванням звичного порядку речей/несприятливі зовнішні фактори, а це, в свою чергу, спричинює порушення психічного здоров’я людини (тривожність, безсоння або надмірна сонливість, апатія, психосоматичні розлади).

       Прикладом такого розладу як психотравма може бути депресія переселенця з Донбасу, який не має сталого притулку, грошей, роботи, достатньо їжі, а лише невизначеність щодо майбутнього і себе в цьому майбутньому. Важливим елементом є час, протягом якого відбувається катастрофічне зниження ресурсів. Це спричинює появу «каскадного ефекту», коли одна криза робить людину вразливою до іншої кризи.

        Уявімо період, коли наш гіпотетичний переселенець ще не є переселенцем. Він живе у невеличкому селі, працює на шахті, має сім’ю, про яку турбується, товаришів, ходить в церкву, має будинок і невеличкий клаптик власної землі. І враз він втрачає роботу і будинок, які були знищені бойовими снарядами. Він перебирається з родиною до холодного підвалу, щоб укритися від обстрілів. Коштів катастрофічно не вистачає, рятує  від голоду лишень гуманітарна допомога від волонтерів і попередні запаси харчів. Внаслідок проживання у вологому і холодному приміщенні підвалу у його дитини частішають приступи астми. Це робить неможливим перебування у рідному селі і наш гіпотетичний герой змушений разом із сім’єю перебратися завдяки волонтерам до іншого міста, що за сотні кілометрів. Він втрачає зв'язок з товаришами, церквою, полишає набуте тяжкою працею майно. Даний чоловік не знає як далі жити, хоч розуміє, що необхідно боротися.

       В попередньому прикладі спостерігаємо серію травматичних подій, що слідують одна за одною, й кожна попередня подія робить людину вразливішою до наступної. Це відбувається тому, що кожна з наведених ситуацій забирає частину ресурсів, що допомагали вирішувати проблеми і виходити переможцем з складностей. 

Як вирішити проблему, що склалася?

       Насамперед, необхідно забезпечити базові потреби людини, що полягають у підтриманні нормального функціонування фізіології /сон, їжа, почування безпеки, притулок/, а також бути поряд з такою людиною. Не для того, щоб давати правильні відповіді і проявити свій «надзвичайний професіоналізм». А, перш за все, забезпечити такі умови, щоб людина могла сама спрямовувати допомогу, яка їй надаватиметься. 

       Для цього необхідно слухати і чути людину - надавати можливість виговоритися постраждалому. За таких умов ми не вирішуємо всі проблеми людини (цього від нас і не вимагається), а допомагаємо людині взяти під контроль ситуацію. Це забезпечить подальшу реабілітацію та інтеграцію у вже змінену для конкретної людини реальність.

*Підготовлено за матеріалами ВООЗ, 2014 р.: Psychological first aid. Guide for field workers та лекційними матеріалами семінару-тренінгу «Перша психологічна та духовна допомога» на базі ХЦ"Реаліс" та НПУ ім.Драгоманова (Київ 2016р.) 

Ірина :)